Ветеранка: 14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан.. Порожні погляди. Люди відводять очі

Главная

Тут мав би бути якийсь серйозний пост про нашу з дівчатами-ветеранками поїздку до США у рамках проекту Ambassador VeteranDiplomacy, але його не буде. Буде моя рефлексія на вчорашній День Захисника.

Мене вчора накрило. Добряче так. Накрило подвійно. У мене стався культурний шок після повернення з США і вилізла на поверхню образа на суспільство.

Протягом всього перебування у Вашингтоні ми з дівчатами були у формі української армії. І до нас підходили люди зі словами “Thank you for your service”.

Ми не були одягнені у форму військових США, ми були жінками, по нас не було видно, що ми маємо бойовий досвід. Але тим не менше люди підходили і дякували. Питали, чи можуть чимось допомогти (поліція Вашингтону).

Мені подякувала за службу молода жінка у вбиральні House of Representatives. Я дякувала, втуплювала погляд у підлогу і намагалась зникнути.

14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан у Інститут пам‘яті на дискусія «Жінка у війську». І нічого.

Порожні погляди, які ковзають по мені. Деякі зупиняють свій погляд, але швидко відводять, коли я дивлюсь в очі.

І єдина моя думка була «Боже, ну будь ласка, ну хоч хтось. Ну будь ласка. Дякую за службу.

Приклади руку до серця. Покажи, що ти знаєш, завдяки кому маєш вихідний»… і знаєте що?) Дива не сталось.

Після дискусії я переодяглась у цивільний одяг, закинула сумку з формою на плече, і поїхала додому з повними очима сліз. Десь глибоко в душі сміючись зі своєї дитячої образи) бо безглуздо вимагати від суспільства того, чого воно не вміє, як безглуздо від школяра початкових класів вимагати будову атому.

Я розумію. Розумію, що ще багато треба робити, треба навчати наше суспільство, навчатись самим.

Але інколи прослизає) нащо я то все пишу?) якщо дочитали до кінця, не соромтесь, дякуйте за службу. І неважливо воював/ла, якщо людина одягла форму, вона апріорі готова стати на захист. Себе, вас, країни. Форма зобов‘язує. Тому, будь ласка) для когось ваш жест може бути всім.

Юлія Микитенко

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *